ПОЄДИ́НОК, нку, ч. Бій сам на сам між двома супротивниками, звичайно за викликом одного з них; двобій. — Так виймай же шаблю й боронись: за сю уразку я визиваю тебе на чесний поєдинок!.. — Не чесний буде поєдинок биться з шаблею проти голих рук, а давай чим здужаєм! (Стор., І, 1957, 338); Смертельний поєдинок [Прудивуса й Покивана] ставав стрімкіший, шаленіший, і бряжчала Климкова шабля (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 230); * Образно. Надходила та драматична пора, коли в невидимім поєдинку літо схоплювалося із осінню (Стельмах, І, 1962, 603); // Боротьба, зіткнення, бій двох ворожих сил, сторін. Не поєдинок армій, а боротьба двох світів знайшла відображення в епізоді визволення Києва (Рад. Укр., 10.I 1948, 2); В небі розгорівся смертельний поєдинок. Ревіли потужні двигуни, розривалися ракети, снаряди (Веч. Київ, 7.ІІІ 1968, 3); * Образно. Лікар мудру руку Покладе на пульс дитині І в бурханні хорих жил Бачить нам усім незримий Поєдинок невловимий Поміж смертю та життям (Рильський, І, 1960, 216); // Те саме, що дуе́ль 1. Треба було щось зробити. Але що? Побити? Ні. Кинути в лице рукавичку?.. Викликати на поєдинок? (Коцюб., І, 1955, 407); Метнулась постать з парку до будинку — В руці чи ніж, чи витертий пістоль. Два автомати, мов на поєдинку, Звелися враз: — Пароль!.. (Воронько, Тепло.., 1959, 167); // Боротьба двох супротивників у спортивних змаганнях. Поєдинок боксерів; // перен. Запекла суперечка, змагання двох осіб, двох угруповань і т. ін. Заявив [Гриня], що не голитиметься доти, доки перукарня не буде-таки відкрита, і.. весь радгосп стежить за цим нерівним їхнім поєдинком, а завідувач робкоопу щоразу ховається, як побачить хоч здалеку молоду Мамайчукову бороду (Гончар, Тронка, 1963, 117); Поєдинок між Уласом і Гнатом на тому не закінчився, що вони обмінялися дошкульними репліками (Тют., Вир, 1964, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 766.