Що oзначає слово - "прах"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПРАХ, у, ч.

1. заст., книжн. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; порох, пил. І пити дасть [мати синові], і отрясе, Одує прах з його хітона (Шевч., II, 1963, 371); Замети, як вовки, стояли, І сніговий курився прах (Рильський, III, 1961, 32); Ніч у дворі Арсеналу. Падають, падають батьки й сини, падають у сніг і прах (Довж., І, 1958, 61); // Рештки, руїни чого-небудь (перев. споруд, будівель і т. ін.). Де прахом залізо і камінь стає, Там серце радянських солдатів несхитне (Бажан, І, 1940, 140); Гуркотіли гармати. Горів хутір. В пусте небо звився дим і прах пожежі (Довж., І, 1958, 209); Сяє [зірка] в сонці червоним птахом, Легким сонячним, як пірце, Над заліза потлілим прахом, Правду кажучи всім в лице (Мал., Звенигора, 1959, 201); // перен. Залишки давніх часів і звичаїв. І не прахом минулого віє Із твоїх берегів-крутогір (Криж., Під зорями.., 1950, 7); // перен. Про людське тіло. Так, чистий суфіє! я п’ю, Не дорікай мені: Мій прах создатель [творець] замісив На чистому вині (Крим., Вибр., 1965, 295).

◊ На (у) прах оберта́ти (оберну́ти, розбива́ти, розби́ти, розві́ювати, розві́яти, вали́ти, звали́ти і т. ін. ) руйнувати, нищити дощенту що-небудь. Життя і кров, а не сюжет і тему Він |М. Коцюбинський] залишив на білих сторінках — І слів його не обернуть на прах (Рильський, II, 1960, 89); Пан Трацький сумно похилив голову. Йому здавалось, що удари важкого обуха на прах розбивають ті олтарі, перед котрими він довгі літа молився (Фр., III, 1950, 382); Буржуазні теорії про «безкризисний» і «планований» капіталізм розвіяні в прах усім ходом розвитку сучасної капіталістичної економіки (Програма КПРС, 1961, 23); Та гей, бики! Ломіть бадилля, Ломіть його, валіть на прах (Рудан., Тв., 1956, 59); Пра́хом іти́ (піти́, розліта́тися, розлеті́тися і т. ін.): а) зникати, щезати, гинути (про статки, матеріальні цінності). Нема добра. Прахом пішло. Стоять одні кам’яні черева (Тют., Вир, 1964, 421); б) руйнуватися, розвіюватися (про надії, мрії, сподівання). Прахом пішли сподівання Борулі стати дворянином (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 126); — Як побралися ми з своєю старою — хороше було. Ех, скільки ми тоді перемріяли. І ось воно все пішло прахом (Кол., На фронті.., 1959, 190); Пра́хом (на прах, у прах) розпада́тися (розпа́стися, па́дати, впа́сти, розкида́тися, розки́нутися і т. ін.) руйнуватися, зникати без останку або занепадати, втрачати сенс. Всепотужний трон Єгови розпався прахом (Фр., XIII, 1954, 128); Так минали віки, й ці городи то падали в прах, то знову виростали, руйнувались і знову поставали (Скл., Святослав, 1959, 130); Пропади́ воно́ пра́хом, лайл. — побажання кому-, чому-небудь пропасти, згинути. Хліба схотів? А горба не заробиш? Гляди! Кому черево наросте аж вище носа, а тобі жили тягтиме, пропади воно прахом… (Коцюб., II, 1955, 35); Струси́ти (струсну́ти, отруси́ти, отряхну́ти) да́вній прах — порвати із забобонами минулого. Мої ровесники цього не знали слова. Над узголів’ям їх, як пісня колискова, Стояла темрява. Струснувши давній прах, Родився Комсомол у битвах, у трудах (Рильський, III, 1961, 28); У (в) пух і прах розбива́ти (розби́ти) — добиватися переконливої перемоги в бою. Ми ворога-ворона на кожній території знищимо — розіб’ємо в пух і прах (Гер., Поезії, 1950, 115); У (в) пух і прах розно́сити (рознести́) — гостро картати, критикувати кого-небудь. Розчервонівшись, немилосердно кублячи вже не дуже й пишну кучму, «головний» когось розносив у пух і прах по телефону (Збан., Курил. о-ви, 1963, 221); — Рознесуть нас, Тарасе Демидовичу, на зимовій конференції, — шкріб гостре підборіддя Шухновський. — Рознесуть в пух і прах (Збан., Малин. дзвін, 1958, 236); Хай іде́ пра́хом що — уживається для вираження байдужого ставлення до чого-небудь. З натури нечепурна, неохайна, Олександра зовсім опустила руки. Хай все йде прахом! (Коцюб., І, 1955, 26).

2. перен., зневажл. Про кого-небудь мерзенного, нікчемного, жалюгідного або про що-небудь не варте уваги, нецінне, минуще. Тобі ж, Зевес, скажи, не стидно, Що пред тобою дрянь і прах Базіка о богах обидно, Мудрує о твоїх ділах?.. (Котл., І, 1952, 245); Мужай, прекрасна наша мово, Серед прекрасних братніх мов, Живи, народу вільне слово, Над прахом царських корогов (Рильський, III, 1961, 304); Для Сковороди царі — це прах, пил, грязь, екскременти (Тич., III, 1957, 105).

3. уроч. Тіло померлої людини; останки, труп. Коли Чуприна почав виголошувати над прахом Василя прощальну промову.., — зашуміли верби над його головою (Довж., I, 1958, 95); Стоїмо при священній могилі, де героїв покоїться прах (Уп., Вітчизна миру, 1951, 30); Схиляю голову свою, Кладу букет веселих квітів Над прахом тих, хто у бою Завоював нам право жити (Нех., Ростіть.., 1947, 64): // Попіл від спаленого трупа людини. Трупоспалення з складанням праху в посудини та біля них.. мало широке розповсюдження на території лісостепової України.. від початку епохи бронзи (Археол., VIII, 1953, 136).

Уклони́тися пра́ху — віддати шану померлому. І, уклонившись праху [Т. Г. Шевченка], ми сходили з гори (Тич., І, 1957, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 519.