ПРА́ЧКА, и, ж. Робітниця, праця якої полягає в пранні білизни. Бідна прачка або послугачка щоденною важкою працею здобуває собі кусник чорного хліба (Фр., II, 1950, 310); Прачки, в білих халатах, у білих косиночках, неквапні й спокійні, походжали поміж машин і тільки скеровували їхні дії (Загреб., День., , 1964, 33); // Жінка, що пере білизну. Над рікою тут і там червонілися спідниці прачок (Фр., III, 1950, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 523.