ПРИБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБУ́ТИ, у́ду, у́деш, док.
1. Приходити, приїжджати і т. ін. куди-небудь, до кого-небудь. Скоро став козак з походу прибувати, Став до нових воріт.. доїжджати (Укр.. думи.., 1955, 21); Раз, а інколи й двічі на рік прибувала до нас десь із-під Миргорода наша тітка, материна сестра, Ганна (Вас., II, 1959, 459); Від села у бригаду прибувають довірені люди (Вол., Наддн. висоти, 1953, 114); Як Софія з баронесою прибули до театру, там було вже сила людей (Л. Укр., III, 1952, 541); Знову прибули до нашої шпаківні Її, мабуть, торішні хазяї (Рильський, III, 1961, 178); // З’являтися до кого-небудь з якоїсь нагоди (звичайно про гостей). У шатне вдягнуті усі, Враз гості прибувають (Граб., І, 1959, 417); Хоч і пізня пора, але до Жежері гості тільки прибувають (Речм., Весн. грози, 1961, 55); Цієї ночі, певно, не до одного глитая гості прибудуть. Ради свята Нового року під виглядом родичів приб’ються (Цюпа, Грози.., 1961, 8); // Приїжджати, надходити, з’являтися до когось, куди-небудь (на роботу, для виконання певного завдання і т. ін.). Сомко.. із своєю купою на конях прибуває у табір до полку Переяславського (П. Куліш, Вибр., 1969, 170); З глибини степів до Килигея прибували все нові й нові загони повстанців (Гончар, II, 1959, 76); — Ось молодий Петро Петрович прибув до сільської школи, дай бог пам’яті, це було в рік смерті Льва Толстого (Ю. Янов., II, 1954, 119); Став [тато] і, руку до шапки приклавши, Каже: — Битві великій кінець? Я прибув в розпорядження ваше (Бичко, Сійся.., 1959, 177); // Приїжджати на гастролі. — Прибула до Одеси оперна трупа, — сказав Ломицький (Н.-Лев., VI, 1966, 62); Весь хор повним складом прибув до них (Смолич, Мир.., 1958, 57).
2. Приходити згідно з розкладом, попередньою домовленістю тощо (про поїзд, пароплав і т. ін.). Не вважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибував. Люди нетерпеливились (Коцюб., І, 1955, 350); Траплялось таке, що якийсь із поїздів запізнювався, тоді, мигаючи вогнями з обох боків, прибували одночасно два поїзди (Жур., Звич. турботи, 1960, 39); — Незабаром знову прибуде ескадра, і ви будьте готові (Кучер, Чорноморці, 1956, 465); На ділянку прибули самохідні комбайни. Зайшли в пшеницю (Оров., Зел. повінь, 1961, 21).
3. Доставлятися на місце призначення; надходити куди-небудь (про речі). В перший же день декадника стало ясно, що комсомольці затіяли велику й корисну справу. Сокири, молотки, напилки, рубанки, бури, лопати прибували й прибували (Ткач, Плем’я.., 1961, 75); [Мотря:] Прибудуть дощечки, одберу найкращих на телятник (Мороз, П’єси, 1959, 23); // Надходити за адресою (про поштові відправлення). Семен частенько навідувався на пошту, розпитував, чи немає до нього листа з столиці. Відповідь не прибувала (Коцюб., І, 1955, 117); Наполеон зітхнув, погляд його упав на папірець.., що прибув із Петербурга (Кочура, Зол. грамота, 1960, 178).
4. Збільшуватися кількісно, за розміром, в об’ємі і т. ін. Поки там пан налагодиться сплести невода, рибка собі в затишку плодиться, прибуває, виростає (Мирний, І, 1949, 179); Збентежились козаки, почувши під собою холодну воду, яка хоча й поволі, а все прибувала (Стар., Облога.., 1961, 53); Весь час прибуває народ, чути гомін (Мик., І, 1957, 493); Як утратить одна якась річ на кількості часток, Інша на стільки ж прибуде, узявши собі ті утрати (Зеров, Вибр., 1966, 159); А що то буває, як ударять дощі, прибуде нараз хвиль із каламутного моря! (Хотк., II, 1966, 243); // безос. Треба.. дійну корову з телям, бо дітвори прибува (Кв.-Осн., II, 1956, 227); Гірко прийшлося Катрусі ховати Максима: великих статків ніколи не було, а як хорував, то не прибувало (Кобр., Вибр., 1954, 140); Антоніна гребла, вибиваючись з сили, а води в човні прибувало (Довж., І, 1958, 331); Прибуло дня на курячу п’ядь (Чуб., І, 1872, 245); // Ставати більшим, відчутнішим, вагомішим. Ви самі гаразд, добродію, знаєте, скілько всякого клопоту прибува (Мирний, V, 1955, 378); Данило мовчав, піднявши голову. Він відчув знову, як прибувають його сили (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 601); [Шеремета:] Ех! Хочеться мені крикнути так, на цілий ліс, на все горло. І сила відкись прибула (Ірчан, І, 1958, 55); // безос. Відойми злодієві трохи сили, то йому натомість розуму прибуде (Март., Тв., 1954, 213); Коли потрапив [Шафорост] в орбіту знатних, йому сяйнуло славою, почестями, а за славою прибуло і влади (Баш, На.. дорозі, 1967, 67); // Ставати інтенсивнішим; яскравіше виявлятися. З невідомих потайників прибувала краса до її вузькуватого обличчя (Стельмах, II, І962, 285).
◊ На́шого по́лку прибуло́ див. полк.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 563.