ПРИБІ́ЛЬШУВАТИ, ую, уєш і діал. ПРИБІЛЬША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБІ́ЛЬШИТИ, шу, шині, док., перех. і неперех., розм.
1. Робити більшим за об’ємом, кількістю і т. ін. — Воно, хазяйствечко, любить ока, гулянки його не прибільшують (Дн. Чайка, Тв., 1960, 84); Декому здалось, що не тільки не зменшили панщини, але ще прибільшили (Н.-Лев., III, 1956, 174); // безос. Збільшуватися об’ємом, кількістю і т. ін. Тим часом людей прибільшило. Прибігали шахтарі з другої шахти (Гр., І, 1963, 381); // Робити що-небудь більш відчутним; сприяти інтенсивнішому прояву чогось. Іти до Ясенева цілою бандою — таки то було велике ризико [риск].. Але все те лиш прибільшувало гострість усолоди (Хотк., II, 1966, 185); Все, що стрічалося, що вбачалося, ..прибільшило щастячка й радощів (Вовчок, І, 1955, 324); Недавня розмова з чоловіком вже навела на Леміщиху сумну думку про розставання з своєю дитиною. Вона прибільшила свою ласку (Н.-Лев., І, 1956, 173); // рідко. Посилюватися у своєму прояві. Зранку сніжок потроху почав падати, все прибільшуючи (Мирний, III, 1954, 8).
Прибі́льшувати (прибі́льшити) ві́ку — те саме, що Прибавля́ти (приба́вити) ві́ку (вік, життя́, літ, літа́) (див. прибавля́ти). А для кого я все робила, билася? Все дбала про нього, щоб йому віку прибільшити (Барв., Опов.., 1902, 431).
2. Те саме, що перебі́льшувати 2. [Василь:] Дуже велике пошанування робите ви мені, називаючи мене батьком нової літературної школи. Шановні добродійки й добродії! Ви прибільшуєте моє значіння (Сам., II, 1958, 99); Хоцінський любив дечого багато і прибільшити, прикинути зайве (Н.-Лев., І, 1956, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 558.