ПРИБІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИБІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, док., перех. і без додатка. Робити що-небудь білим, покриваючи злегка або частково розчином крейди, вапна і т. ін. Він черпнув ще разів два кельнею, розмазав рівно й зверху прибілив щіткою (Козл., Пов. і опов., 1949, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 558.