ПРИГА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док., перех., рідко. Те саме, що зага́чувати 1. Ой єсть в саду криниченька — видно дно. Ой десь мого миленького не видно. А я тую криниченьку пригачу, Таки свого миленького побачу (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 284).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 587.