ПРИГОЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ПРИГО́ЩУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИГОСТИ́ТИСЯ, ощу́ся, ости́шся, док., розм.
1. чим і без додатка. Споживати те, чим пригощають (при зустрічі, в гостях і т. ін.). Посходилися до червоного кутка всі артільники, вся бригада: хлопці, дівчата, старші люди… Сидять, гомонять, квасом пригощаються (Вишня, І, 1956, 414); — Прошу вас, — вклонилась вона, — пригощайтесь, кава смачна, — і вийшла з кімнати (Цюпа, Назустріч.., 1958, 199); Микола Іванович говорить: — Приходьте на нашу гостину. Приходьте яблуками свіжими пригоститись (Рад. Укр., 2.IX 1961, 3); Сяк-так пригостившись, Карнаух підсів до старшого чабана (Гончар, Тронка, 1963, 17); * Образно. Сотник прочитав грамоту. — Твоє щастя, — сказав невдоволено, повертаючи її вершникові, — будь не государеве діло, ти б у мене пригостився за словеса свої (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 144).
2. тільки недок. Пас. до пригоща́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 599.