ПРИДО́БРЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ПРИДОБРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИДОБРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, док., розм. Те саме, що піддо́брюватися 1. — Ладна робота! Ти у мене, Матвію, на всі руки майстер. — Не придобряйся, знаю, — буркнув Матвій (Цюпа, Назустріч.., 1958, 388); На різки там складалися: кожен по шагу; а давали й побільше, щоб придобритись цензорові (Свидн., Люборацькі, 1955, 113); Попросилася [Левантина] погуляти, подавши ввечері самовар. Квасюк, бажаючи придобритися до неї, зараз же пустив (Гр., II, 1963, 269); Мені чомусь заманулося придобритися перед удовицею, і я вчинив новий гріх: узяв з неї наполовину менший корець борошна за помел (Минко, Моя Минківка, 1962, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 607.