ПРИКЛЕ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИКЛЕ́ЇТИ, е́ю, е́їш, док., перех. Прикріплювати що-небудь до чогось клеєм або іншою липкою речовиною. Коли Василь збирався вже приклеювати свій твір на першій шпальті стіннівки, сказав [Петро]: — Не подобається мені твоя стаття, Васю, не комсомольська вона… (Чаб., Тече вода.., 1961, 122); За допомогою БМК-5 можна приклеювати металеві, пластмасові і дерев’яні деталі до металевих, бетонних, керамічних та інших основ (Веч. Київ, 12.III 1969, 4); Раптом Василькові захотілося приклеїти одну летючку на спині нотаря (Турч., Зорі.., 1950, 74); // у сполуч. із сл. прізвисько, перен. Давати кому-небудь влучне жартівливе ім’я, що легко за ним закріплюється. Гострі на язик солдатки дуже швидко приклеїли їй прізвисько: «принципова дамочка» (Баш, На.. дорозі, 1967, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 639.