ПРИМЛІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИМЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., зах. Втрачати силу, бадьорість, жвавість. Примлівав [Іван] день у день з голоду, з нудьги. І так трохи не всю зиму (Круш., Буденний хліб.., 1960, 104); До міста було зовсім не близько, щонайменше півмилі, а для Гави, що намерзся в воді, примлів троха з голоду і ще й двигав мішок на плечах, була се таки дуже далека дорога (Фр., III, 1950, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 677.