ПРИНА́ДА, и, ж.
1. Те, чим принаджують рибу, птаха, звіра і т. ін. Він принадою обмане, Що посипав по сучку! А під сітку мане, мане Купка сизого мачку! (Щог., Поезії, 1958, 384); Він вчора ловив мурени. Закинув між каміння в море принаду і посвистує стиха (Коцюб., II, 1955, 416); Дітлахи принаду в сітку, щоб крабів наловить, кладуть (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 84); Пастки перевезли [мисливці] на інше місце, заправили їх принадою і повернулись до свого намету (Трубл., Крила.., 1947, 65); // Пожива, перев. отруєна, яку застосовують для боротьби з гризунами, комахами в сільському господарстві. Способи і норми розсівання принади, які рекомендуються для боротьби з ховрахами, безпечні для свійських тварин (Колг. Укр., 4, 1956, 18); Для боротьби з багатоїдними шкідниками с.-г. рослин застосовують отруєні та неотруєні принади (Колг. енц., II, 1956, 353).
2. Хто-небудь або що-небудь, що використовується як засіб для принаджування кудись. Мати казала: влітку зовсім діти дичавіють — треба якої принади, щоб залучити їх до хати (Вас., IV, 1960, 10); // Те, що використовується як засіб відвертання уваги від чогось. Перша монархічна Дума, булигінська Дума, була принадою, яка мала відвернути народ від революції (Ленін, 16, 1971, 17); Я, мов досвідчений лікар, що, в кубку підносячи дітям Прикрий напій полиновий, на біль та недугу цілющий, Спершу обмазує вінця густим.. медом, І молода нерозважність дитячого віку відразу Йде на ту хитру принаду (Зеров, Вибр., 1966, 152).
3. Те, що вабить; спокуса. У Львові я пробула не три, як думала, а чотири дні, ..не вважаючи на всякі принади, у п’ятницю (13-го) сіла в Schnellzug [кур’єрський поїзд] і за 6 годин була вже в Чернівцях (Л. Укр., V, 1956, 336); Хлопчик ще ні разу там не був, але в його уяві цей острів повний хвилюючих таємничих принад (Донч., V, 1957, 11); Багато в світі радості й принад, Країн багатих і зелених вічно, На сонці спіє синій виноград, І синє море майорить музично (Ю. Янов., V, 1959, 57); Який то гамір на Подолі зранку! Як плеск Дніпра, шумує маскарад. Ведмедя рев, гугнявий спів шарманки, Милує очі виставка принад (Шер., Щастя.., 1951, 27); // Привабливі риси зовнішності. Галя мала густу, темну косу, чорні, як дві тернини, очі з довгими стрілчатими віями; мала смуглявий ніжний колір лиця, особливу гортанну мову, і її, не звертаючи ніякої уваги на такі принади, прозвали в класі циганкою (Вас., І, 1959, 153).
4. Притягальна сила чого-небудь. Мене держала мрій принада (Фр., IX, 1952, 202); Пан не може сидіти в хаті. Його тягне на двір. В тім дворі-трупі якась принада (Коцюб., II, 1955, 59); [Яким:] Коли б не ти, минув би я тепер цю господу… Тільки згадка про тебе зваблювала мене сюди якоюсь таємною принадою!.. (Гр., II, 1963, 556); У нього великі і дуже красиві очі. Часом вони спалахували такою магічною принадою, що Надія довго не могла відірвати від них свого погляду (Баш, Надія, 1960, 10).
5. Краса, привабливість. Червоний відблиск від нього [багаття] осяває нижні гіллячки чорних верб, додаючи ще більше принади чудовій картині наддунайського вечора… (Коцюб., І, 1955, 143); Сиве, як протертий мак, волосся Мартинчука стало за цей час зовсім білим. Проте по-давньому було кучеряве і буйне. Цей білий ореол надавав ще більшої принади його вродливому обличчю (Вільде, Сестри.., 1958, 263).
6. Позитивна якість, властивість, якою відзначається що-небудь; перевага. [Тітір:] Воля, мій друже! Хоч пізно, як волос на старість посивів, Взнав я принади її (Зеров, Вибр., 1966, 209); Гадали, що вся суть, вся принада української «перелицьовки» Вергілієвої поеми полягає в тому, що «перелицьовка» ця написана українською мовою. З перекладом, мовляв, уся ця принада, вся суть утратиться (Рильський, IX, 1962, 106); Тим, хто відсиджується на турбазах, так званим «матрацникам», не зрозуміти принади нелегких піших походів (Веч. Київ, 26.Х 1967, 4); Довго умовляв її Лейбко зв’язати у клунок свої речі, малював перед нею принади бердичівського життя (Рибак, Помилка.., 1956, 165).
Да́ти прина́ду кому — звернути на себе чиюсь увагу, викликати цікавість до себе. Як була близенько, Не дав їй принади, — А тепер я не знаходжу Для серця розради (Фр., XI, 1952, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 686.