ПРИПЛИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПЛИ́ГА́ТИ, ли́га́ю, ли́га́єш, док.
1. Діставатися до чого-небудь стрибками.
2. Прийти підплигуючи. — Оришко! Бабо! — гукав він швендяючи по світлиці. Оришка приплигала до порога (Мирний, III, 1954, 310); Аж тоді назад приплигав [Гриць], Двадцять сотиків склада: «На, старий, — отеє за воду!» (Фр., IX, 1952, 424).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 712.