ПРИПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Заплутуючи, зав’язуючи, приєднувати що-небудь до чогось.
2. перен., розм. Робити причетним кого-небудь до чогось. Параска підважила мішок, допомогла взяти на плечі й відчинила двері перед Марією. — Зачекай… Я скажу Ларивонові, щоб допоміг. — Ларивона сюди не приплутуй (Руд., Остання шабля, 1959, 41); // Безпідставно пов’язувати що-небудь з чимсь. Вона тепер ні про що говорити не може, не приплутавши Маусіка (Л. Укр., V, 1956, 72); — «Коні не винні»… — усміхнувся Максим. — Я знаю, що ти любиш Коцюбинського. Але не приплутуй до наших справ літератури (Рибак, Час.., 1960, 792).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 713.