ПРИПЛЮ́ЩУВАТИ1, ую, уєш, недок., ПРИПЛЮ́ЩИТИ, щу, щиш і ПРИПЛЮ́СНУТИ, ну, неш, док., перех.
1. до чого. Щільно прикладати, притискати що-небудь до чогось. Приплющив до хліба кружальце ковбаси.
2. Стискати з боків або придавлювати зверху що-небудь, надаючи відповідної форми. Вона не могла зменшити носа або хоч би приплюснути його на самому кінці (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 17); Він, приплюснувши кепку на круглій голові, почелепав до виходу (Панч, II, 1956, 453).
ПРИПЛЮ́ЩУВАТИ2, ую, уєш, недок., ПРИПЛЮ́ЩИТИ, щу, щиш, док., перех. Прикривати повіками (око, очі). Одного разу він сидів без жодного діла, склавши руки, очі приплющував, — десь сильно в його голова боліла… (Вовчок, І, 1955, 249); Василь приплющує на неї одне око, як на малюнок (Вас., II, 1959, 193); Переброди приплющив очі, наче прицілювався (Гур., Новели, 1951, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 713.