ПРИПУ́ДРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИПУ́ДРИТИ, рю, риш, док., перех. Пудрити злегка що-небудь. Васса.. легко припудрювала тонкий рівний ніс і, кокетуючи, лизнула язиком рожеві соковиті губи (Епік, Тв., 1958, 133); // Прикривати пудрою що-небудь. Збоку на носі він вгледів прищик, дістав з несесера кольдкрему, помазав й припудрив (Коцюб., II, 1955, 384); Її можна було б назвати навіть гарною, якби не прищі, яких дівчина, наче навмисне, не старалась навіть припудрити (Вільде, Сестри.., 1958. 317); // Покривати тонким порошком що-небудь. Якщо шини [автомобільні] при монтажі не припудрювати тальком (всередині покришки і по ободу), то в результаті підвищеного тертя поверхонь покришки, камери і стрічки обода збільшується загальне нагрівання шини та її спрацювання (Хлібороб Укр., 7, 1964, 22); // перен. Покривати поверхню чого-небудь тонким шаром (про сніг, паморозь і т. ін.). Надворі осінь, повіває холодом, морозець ранками припудрює озимину (Рад. Укр., 14.Х 1965, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 717.