ПРИСВА́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИСВА́ТАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Просити у дівчини або жінки згоди на одруження, домовлятися з нею про одруження. [Сидір Свиридович:] А чи пам’ятаєш, Явдоню, як я присватувався до тебе! (Н.-Лев., II, 1956, 473); Та, видко, гроші мав [Іван] невеликі, бо зачав присватуватися до своєї господині, Парасочки, аби цим способом дібратися до вузлів з грішми (Стеф., І, 1949, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 14.