ПРИТИ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИТИ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., фам. Недоречно або невчасно приходити, приїздити куди-небудь, до когось. — Та се я, горобець.. — Чого притирився? І яка вас лиха година по дневі носить? Осе напасть! і вдень не дадуть заснути!.. (Л. Укр., III, 1952, 481); [Ганна (одна):] Швидка на речах! А яка з тебе робітниця? Пожила біля татка в городі, чайку попила, а тепер би тілько ніжилась. Ще й старий сюди притириться. Нужний [потрібний] він тут, як п’яте колесо до воза (К.-Карий, І, 1960, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 61.