ПРИТЬМА́РЮВАТИСЯ, юється, недок., ПРИТЬМА́РИТИСЯ, иться, док., рідко. Ставати трохи темнішим або не дуже яскравим, світлим. Та ось у новому місці щось моргнуло. Світло блискавки притьмарилось (Коцюб., І, 1955, 315); Степ наче похмурнів, барви на деревах зблідли, втратили свою принадність і красу, і сонце наче притьмарилось, похолоднішало (Коцюба, Перед грозою, 1958, 190); // Втрачати барвистість, блиск. Минали дні, а дощів не було.. Зелень поступово притьмарювалась, де-не-де вже почали проступати на ній прибляклі, іржаві плями (Гончар, І, 1954, 526).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 77.