ПРИТЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ПРИТЯ́ГУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИТЯГТИ́СЯ і ПРИТЯГНУ́ТИСЯ, тягну́ся, тя́гнешся; мин. ч. притя́гся, тягла́ся, ло́ся і притягну́вся, ну́лася, лося; док.
1. Тягнучись, підтягуючись, наближатися до кого-, чого-небудь. Мишко помалу-помалу зліз на грушу, притягся до пташки і схопив її за хвіст (Казки Буковини.., 1968, 200).
2. Зазнавати дії сили тяжіння; перебувати в сфері тяжіння. Кожна молекула притягає до себе всі сусідні молекули і сама притягається ними (Фізика, II, 1957, 15); Космічний корабель і все, що в ньому знаходиться, притягається до Землі, тобто має вагу (Наука.., 11, 1962, 15); Надзвичайно дрібний, невидимий оком атом. притягується Землею так само, як і будь-який предмет, який ми можемо спостерігати (Курс фізики, І, 1957, 138); // перен. Тягтися, тяжіти, прагнути один до одного. Життя й досвід не раз учили нас, що саме найгостріші контрасти притягалися найсильніше. То, може, й тут зіллються обі ті протилежні вдачі в одно (Коб., III, 1956, 160).
3. тільки док., розм. Прийти, приїхати куди-небудь (перев. з труднощами або недоречно). — Чого б то так притягнутись їй у двір? чого їй такечки занадитись? (Вовчок, І, 1955, 172); Пізно вночі притягсь він додому і п’яно реготався та верзякав (Тич., II, 1957, 59).
4. тільки недок. Пас. до притяга́ти 5, 6. За невиконання статутних обов’язків та інші проступки член або кандидат у члени партії притягається до відповідальності і на нього можуть бути накладені стягнення (Статут КПРС, 1971, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 76.