ПРИУРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИУРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., до чого, рідко, на що, чому. Навмисне влаштовувати збіг за часом однієї події з іншою. Як правило, в «Здобутку Жовтня» обжинки приурочують на день, в який виконають першу заповідь перед державою (Минко, Повна чаша, 1950, 60); Наближалось якесь свято. Заступник голови, він же рільник артілі, приурочив до нього вихідний день (Вол., Самоцвіти, 1952, 183); // Влаштовувати, організовувати і т. ін. що-небудь з нагоди якоїсь знаменної події, свята тощо. Ось уже призначено й день розширеного урочистого засідання фабричного комітету. Той день вирішили приурочити до сорокап’ятиріччя ленінського комсомолу (Коз., Листи.., 1967, 164); Колгоспники.. своїми силами й коштами будують клуб, закінчення якого вони вирішили приурочити до свята 1 Травня (Тич., III, 1957, 302).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 78.