ПРИЧІ́ЛОК, лка, ч., розм.
1. Бокова стіна будинку; бокова частина даху. Хата осіла й трохи перехнябилась набік, на причілок (Н.-Лев., II, 1956, 256); Хазяйки білять хати, прикрашають причілки різною глиною — ..то коричнево-червоною, то сірою, то чорною (Ю. Янов., I, 1954, 18); Землянка.. мала вигляд буди з дахом. На причілку було вікно на дві шиби (Нар. тв. та етн. 3, 1968, 73); Іван лазить по драбині, подає снопи, а вона почервонілими руками прив’язує, пригладжує вкритий причілок (Чорн., Визвол. земля, 1950, 222).
На причі́лку (сиді́ти, стоя́ти і т. ін.) — біля бокової стіни будинку (сидіти, стояти і т. ін.). Сидить сотник на причілку Та думку гадає, А Настуся по садочку Пташкою літає (Шевч., II, 1963, 188); Стара Тиснянчиха і біля неї дві дівчинки стояли на причілку й довго дивились услід невільникам (Скл., Карпати, II, 1954, 325); На причі́лок іти́ (піти́ і т. ін.) — до бокової стіни будинку іти (піти і т. ін.). Нимидора сіла на призьбі й заплакала, потім подумала, встала й пішла на причілок (Н.-Лев., II, 1956, 178); Хлопець зайшов на причілок і сів проти сонця на призьбі (Добр., Ол. солдатики, 1961, 150).
2. перен., рідко. Край, кінець чого-небудь. Перебрівши Черемош, Василь лугами дійшов до причілка села (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 102); Па причілку стола сидів голова кооперації Аврам Кирилович і куняв (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 99.