ПРИЩУВА́ТИЙ, а, е. З прищами, вкритий прищами. Блідий, з прищуватим лобом і огненно-рудим, як смолоскип, волоссям, говорив він тихим, скрадливим голосом (Коз., Гарячі руки, 1960, 62); В кутку огрядний, прищуватий Чапара чистить ганчіркою довгий ніж (Козл., Щури.., 1956, 255); // перен., розм. Вкритий пухирцями (про скло, скляні вироби). Зимне сонце.. намалювало долі чотири шибки з чорними рамами, з чудними малюнками простого прищуватого скла (Н.-Лев., II, 1956, 242); Митрич.. любовно погладив шорсткою долонею прищувату пляшку по гладенькій шийці (Панч, II, 1956,70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 106.