ПРИЩУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЩУ́ХНУТИ, ну, неш, док., розм. Переставати рухатися, говорити, шуміти; притихати. Прищух Тимоха, почуваючи себе ні в сих ні в тих (Гончар, І, 1959, 34); Прищухло, ніби вимерло, село (Гончар, II, 1959, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 106.