ПРОБУ́РКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОБУ́РКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Те саме, що пробу́джуватися 1, 2. — Пробуркуйтесь, добродію! — знову йому Борох (Мирний, І, 1954, 293); — Прокинься, милеє дитятко! Пробуркайся і проходись, Се твій прийшов до тебе батько, То не сполохайсь, не жахнись (Котл. , І, 1952, 108); Кілька сплячих теж пробуркалися й потяглись до столу, випили мовчки (Загреб., Диво, 1968, 386); Пробуркалися ліси. Заскиглила каня над верховіттям смереки (Фр., VI, 1951, 13); Палає Скутара. Візантія пробуркалась. Витріщає очі, Переплива на помогу, Зубами скрегоче (Шевч., І, 1963, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 126.