ПРОЗІ́РНИЙ, а, е. Те саме, що прозо́рий 1. З берегом хвиля прозірна шуткує, Ластиться наче до його вона (Манж., Тв., 1955, 102); Березневого неба глибінь прохолодна й прозірна (Перв., І, 1958, 216).
ПРОЗІРНИ́Й, а́, е́. В який (крізь який) можна проникнути зором.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 184.