ПРОКО́ВЗУВАТИ1, ує, недок. Не затримуватися, рухаючись (про гладкі, слизькі поверхні); // Вислизаючи, випорскуючи, проскакувати крізь що-небудь, між чимсь (про гладкі, слизькі предмети).
ПРОКО́ВЗУВАТИ2, ую, уєш, недок., ПРОКО́ВЗАТИ, аю, аєш, док., перех., рідко. Робити гладким, слизьким що-небудь, ковзаючи по ньому.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 203.