ПРОНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., ПРОНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. проні́с, несла́, ло́; док., перех. 1. Нести повз кого-, що-небудь,уздовж чогось, в полі зору когось і т. ін. Очі Черниша засвітились і поглибшали, а обличчя набрало такого виразу, наче він стояв оце в строю і перед ним прапороносці проносили стяг училища (Гончар, III, 1959, 12); Вони домовилися, що Григорій Сидорович хутко пронесе хлопчика повз трибуну, вийде з колони й чекатиме.., щоб передати невістці сина (Ю. Янов.. II, 1954, 108); Двоє [робітників] пронесли на залізнім коромислі тяжке цебро і зникли (Мик., II, 1957, 98); * Образно. Пісню на стрільбище легко пронесли бійці (Дор., Єдність, 1950, 3); // Таємно від кого-небудь вносити кудись або виносити звідкись якийсь предмет. — Ходім до мене; у мене є добра горілка, аж із вольної крадькома від об’їздчиків проніс (Кв.-Осн., II, 1956, 112); // перен. Зберігати що-небудь довгий час у пам’яті, не забувати когось. Я через ночі без сну Твій незраджений образ проношу (Мал., Звенигора, 1959, 291); Він все міцніше і міцніше стискував руками її вузенькі плечі і жадібно, як очманілий, принюхувався до соняшникового запаху її волосся, щоб пронести його із собою всіма тими дорогами, якими йому доведеться пройти (Тют., Вир, 1964, 281); Образ коханий проніс я крізь кров… (Сос., II, 1958, 335); // перен. Бути вірним певним принципам, ідеям і т. ін. Крізь усе своє свідоме життя в мистецтві проніс Амвросій Максиміліанович Бучма невгасиму любов до Великого Кобзаря, до його невмирущої полум’яної поезії, яка була невичерпним джерелом творчого натхнення артиста (Мист., 2, 1961, 8); Крізь роки суворих випробувань, запеклої ідейної і політичної боротьби партія високо пронесла прапор Леніна, непохитну вірність марксизмові-ленінізмові (Ком. Укр., 10, 1967, 17); // також у сполуч. із сл. слава, перен. Прославляти кого-, що-небудь. Наші фільми пройшли по земній кулі і пронесли славу воїнів радянського народу, його героїв (Довж., III, 1960, 223); Ансамбль танцю, очолюваний П. Вірським, проніс українське хореографічне мистецтво по всій земній кулі (Літ. Укр., 26.ІІ 1965, 4).
2. тільки док. Нести (у 1 знач.) якийсь час або на якусь відстань.
3. Швидко переміщати на кому-, чому-небудь когось, щось кудись. Вітром пронесіть мене, мої коні застояні, за ліса [ліси], за ріки… (Вас., II, 1959, 546); Конику, не зраджуй ти, пронеси його горою, над ровами, над рікою, — не впади із висоти (Гонч., Вибр., 1959, 55); // Силою нести за собою кого-, що-небудь (про вітер, течію води і т. ін.). Та вже ті тарани не робили ніякої шкоди монголам: течія проносила їх поуз [повз] монгольських становищ (Фр., VI, 1951, 133); Рівний несильний вітрець проносив легенькі хмаринки (Собко, Зор. крила, 1950, 128); Лише за прохідною, крізь яку його так і проніс людський потік, Іван збагнув, що в нього ще є час (Кучер, Трудна любов, 1960, 393); // безос. З гуком шумним проносило кригу (Граб., І, 1959, 163); Вибухової хвилі не пронесло, вона наростала з новою силою (Кучер, Чорноморці, 1956, 256).
4. також без додатка. Не зачіпати, не торкатися кого-небудь, обминати когось (про біду, лихо і т. ін.). — Летить [міна]! — вигукував він, а сам уже лежав, припавши до землі, як осінній лист.. — Пронеси! (Гончар, І, 1954, 41); — Та ти куди?! Назад мені! — Вдова зіщулилась на дні [схованки] — І серцем вибухи лічила..: — Чи пронесе? Чи пронесе? (Стельмах, V, 1963, 58); // безос. Врешті офіцер відходить. «Пронесло», — думає Бармаш (Коз., Гарячі руки, 1960, 166).
5. перен. Поширювати, передавати (вісті, чутки і т. ін.). Така, як ти, колись лілея На Іордані процвіла і воплотила, пронесла Святеє слово над землею (Шевч., II, 1963, 326).
6. безос. Внаслідок захворювання кишечника виходити назовні (про їжу в неперетравленому вигляді).
ПРОНОСИ́ТИ див. проно́шувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 244.