ПРОПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОПА́РИТИ, рю, риш, док., перех. Обробляти гарячою парою з метою очищення, розм’якшення і т. ін. Соєву макуху і дерть, перш ніж згодовувати птиці і свиням, треба обов’язково пропарювати (Колг. Укр., 8, 1958, 29); Перед використанням [вовняні] нитки необхідно пропарити в гарячій воді без мила (В’язання.., 1957, 29); * Образно. — Голубко, — гукнув дружині Микола Васильович, — неси самоварчик… Увечері теж корисно нутро пропарити (Рудь, Гомін.., 1959, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 251.