ПРОПАХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОПА́ХНУТИСЯ і ПРОПА́ХТИСЯ, хнуся, хнешся; мин. ч. пропа́хнувся, па́хнулася, лося і пропа́хся, па́хлася, лося; док., рідко. Те саме, що пропаха́ти. Усе небо, і повітря, й усі алеї.. пропахались наскрізь тим солодким духом (Н.-Лев., IV, 1956, 343); З цим богобійним різником, що наскрізь пропахся овечим лоєм, старий хаджі вічно мав справи (Коцюб., І, 1955, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 251.