ПРО́ТЕРЕБ, у, ч., діал.
1. Дія за знач. протереби́ти, протере́блювати.
2. Місце, розчищене від лісу (дерев, кущів). Одійшла собі [Зоня] на протереб і лягла там у холодку під кущиком (Л. Укр., III, 1952, 651).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 312.