ПРЯМОЛІНІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Розташований по прямій лінії. Посіви [пшениці] повинні бути прямолінійними (Хлібороб Укр., 6, 1973, 9).
∆ Прямоліні́йний рух — рух, який відбувається по прямій лінії.
2. Який не приховує своїх думок, поглядів; прямий, щирий, відвертий. Прямолінійний і наївний, мов та дитина, Петро був різким антиподом Іванці (Чаб., Тече вода.., 1961, 179); // Який відзначається прямотою, щирістю, відвертістю (про характер, вдачу). Він добре знав Аню — її палку, не завжди врівноважену вдачу, її прямолінійне і жагуче серце, що не схильне прощати і забувати (Голов., Тополя.., 1965, 110); // Надто категоричний, спрощений. У літературі про І. Карпенка-Карого нерідко можна зустрінути надто прямолінійні або й просто помилкові твердження, що є наслідком нерозуміння індивідуальних особливостей його як письменника (Життя К.-Карого, 1957, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 369.