ПІ́ВЕНЬ, вня, ч.
1. Свійський птах з червоним гребенем на голові, пишним хвостом і шпорами на ногах; самець курки. Ходила квочка з курчатами, кури, і між ними, гордо задравши голову й виблискуючи на сонці своїм червоним гребенем, півень (Мирний, І, 1954, 50); В той вечір Санька приймала гостя з особливою пошаною: заставила Сергія зарізати півня і цілий вечір пекла, варила і смажила (Тют., Вир, 1964, 157); * У порівн. Вони [Раду і Маріуца] налітали одно на одного, билися грудьми, як роз’юшені півні (Коцюб., І, 1955, 374); Юрко ходив гордо по хаті, мов півень по траві (Козл., Пов. і опов., 1949, 32); // Флюгер, прикраса і т. ін. у вигляді такого птаха. Зверху криші по ріжках шпилі, а наверху комина вертиться по вітру залізний півень (П. Куліш, Вибр., 1969, 12); // Самець деяких інших птахів ряду курячих.
До дру́гих (тре́тіх) пі́внів — до пізнього часу, коли вдруге (втретє) співають півні. Яремченко заночував у Біляєва. Говорили довго, геть-геть запівніч, до других півнів (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 13); — На добраніч, — сказав учитель і пішов до дверей. — Та не засиджуйтесь до третіх півнів. Завтра на роботу (Кучер, Трудна любов, 1960, 347); До (пе́рших) пі́внів — до першого співу півнів уночі; до півночі. Перший раз засиділись хлопці до півнів (Вас., Вибр., 1954, 111); Докія прокидається до перших півнів (Стельмах, II, 1962, 393); Іти́ (ходи́ти, виступа́ти і т. ін.) пі́внем — рухатися, набравши хороброго, бадьорого, іноді зверхнього вигляду. Зовні Микола Васильович весь помолодів, ходив півнем у «піджачку наопашки» (Рудь, Гомін.., 1959, 82); Пе́рші (дру́гі, тре́ті) пі́вні (співа́ють, проспіва́ли) — перший (другий, третій) нічний спів півнів, що відповідає певному часові доби. Півні заспівали по селі. — Та вже пізненько! — промовили обоє разом. — Се вже перші півні співають (Вовчок, І, 1955, 150); Поснули пізно, коли по всій Троянівці співали перші півні (Тют., Вир, 1964, 170); Розходитись стали мужики уже перед світом — проспівали другі півні (Головко, II, 1957, 230); Ще треті півні не співали, Ніхто ніде не гомонів, Сичі в гаю перекликались, Та ясен раз у раз скрипів (Шевч., І, 1951, 3); Пі́вень убрі́д перехо́дить (перехо́див) — про дуже мілку, змілілу водну перепону (річку, струмок і т. ін.). Там, куди раніше можна було загнати цілий табун коней, тепер у липневу спеку півень переходив убрід (Руд., Остання шабля, 1959, 127); Пуска́ти (пусти́ти, лови́ти, злови́ти) пі́вня — видавати пискливий звук, зриваючи голос під час співу або мовлення. Як переживав [Келембет] боляче, коли вони не так вели, коли фальшива нота вислизала з їхньої горлянки, коли співак «пускав півня» чи заводив упоперек (Ю. Янов., ІІ, 1954, 97); Пуска́ти (пусти́ти) [черво́ного] пі́вня — підпалювати що-небудь, викликати пожежу з метою помсти. — Пан одніме, Чіпко: ..Не одбере він… ні! Хай тільки одбере [діда]… Я йому такого пущу півня!.. — грізно каже Чіпка (Мирний, І, 1949, 158); Після дев’ятсот п’ятого року селяни майже кожного літа після жнив пробували пускати панові червоного півня (Сміл., Сад, 1952, 172); Співа́ти (заспіва́ти, запі́яти і т. ін.) пі́внем — наслідувати, удавати спів півня. [Семен:] Щось неначе лежить? ..Що воно таке? (Іван співа півнем). Справді, чи не відьма? (Кроп., І, 1958, 92); Була одна чорна курка, така несуща курка, та що! — запіяла півнем, і треба було голову втяти (Коцюб., І, 1955, 58); Черво́ний пі́вень — пожежа. Сигналом для захоплення влади має бути червоний півень над панським палацом (Д. Бедзик, Ост. вальс, 1959, 53).
2. перен., розм. Про задерикувату й запальну людину. Всі для нас народи рівні — і великі і малі. Не деріть ви горла, півні, щоб десь клюнуть на землі (Тич., II, 1957, 301).
∆ Морськи́й пі́вень — риба з великими яскравими плавниками, схожими на крила. Звучання у риб і морських тварин завжди має певне призначення. Під час нересту сильний шум здіймають морські півні, морські крокодили (Наука.., 10, 1962, 40); Заблищали [в сітці] морські півні з червоними перами (Н.-Лев., ІІ, 1956, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 380.