ПІДГО́РНЕНИЙ, ПІДГО́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підгорну́ти. По обох боках стіни було підгорнене жито, а дрібні дощечки гладкого паркету повідлітали, як би від удару ціпа (Кобр., Вибр., 1954, 121); — Дивіться, — показала вона на підгорнений вологою землею корінь (Жур., Дорога.., 1948, 62); Підгорнута картопля, нескінченними стрічками аж до обрію зеленіють буряки, квітує жито (Нар. тв. та етн., 6, 1969, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 416.