ПІДЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДЖА́ТИ, підіжну́, підіжне́ш, док., перех. Жати хлібні злаки частково, на якій-небудь площі; // Жнучи, доганяти кого-небудь, змагатися з кимсь. Анна замовкла. Горпина зачала її все піджинати, майже півзагону собі забирала (Фр., І, 1955, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 427.