ПІДЛАБУ́ЗНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПІДЛАБУ́ЗНИТИСЯ, нюся, нишся, док.
1. Те саме, що підле́щуватися. Останні слова вона вимовила з деякою іронією, бо недолюблювала цього.. лицемірного молодого чоловіка, який уміє, якщо це йому вигідно, підлабузнюватись навіть до тих, кого зневажає (Грим., Кавалер.., 1955, 15); Багатий швидше наперед виступає, щоб собі попереду поспішитись та до пана підлабузнитися (Ів., Укр.. казки, 1950, 60); Юрко все запобігав ласки в батька та в матері, та підлабузнювавсь до їх (Н.-Лев., III, 1956, 288).
2. розм. Підлещуючись, загравати з ким-небудь, залицятися до когось. Підлабузнивсь до Горлиці Горобець, Наче справді запорозький молодець: «Ой, послухай, голубонько, не журись, Ти на мене, молодчика, подивись!» (Гл., Вибр., 1951, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 446.