ПІДО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДОРА́ТИ, орю́, о́реш, док., перех., розм.
1. Орати трохи, додатково або не все, частково. Люди вбрали городину, позасівали шматки поля, підорюють наділені ниви (Чорн., Визвол. земля, 1950, 222).
2. Підкопувати (у 1 знач.) орним знаряддям, перев. обробляючи коренеплоди. Нам тепер не доводиться копати буряк: тракторним копачем підорюють, а ми за гичку легко виймаємо і чистимо (Горд., Цвіти.., 1951, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 477.