ПІДПА́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ПІДПАЛИ́ТИСЯ, па́литься, док.
1. Починати горіти; розпалюватися; // безос. Підпалював, підпалював у печі — не підпалюється, гасне (Сл. Гр.).
2. тільки док., вет. Дістати запал (див. запа́л3). Не дай жінки на весілля, нікому кобили; Бо кобила тоді здохне або підпалиться (Чуб., V, 1874, 1065); Сашко завернув і стишив коней, прогнав їх двічі круг площі, поволі придержуючи, щоб згарячу не підпалилися (Кучер, Прощай.., 1957, 185).
3. тільки недок. Пас. до підпа́лювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 479.