ПІДРА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДРА́НИТИ, ню, ниш, док., перех., мисл. Легко ранити. — Ви підраните качку, вона від вас сховається в купинах, а ось мій помічник знайде її мені, — і хлопець показав на миршавого собачку (Коп., Подарунок, 1956, 95); // розм. Нанести легке поранення людині. — Ковалеві весь світ відкрито, а як він до того ще бив урядника у п’ятому році та підранив жандарма,.. і носив червоного прапора, то його мандрівну судьбу [долю] можна знати наперед (Ю. Янов., І, 1954, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 489.