ПІДРЯДЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПІДРЯДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док., перев. з інфін. Найматися, зобов’язуючись виконати яку-небудь роботу на певних умовах. Декотрі підряджались будувати доми, хати, церкви, а малярі наймались розмальовувати церкви (Н.-Лев., II, 1956, 126); —-— Гірка моя та нещасна година, що я підрядивсь на сю путь! — скрикнув Іван, чухаючи голову (Мирний, І, 1954, 362); — Його обвинувачують у підбурюванні робітників до страйку якраз тоді, коли фабрика підрядилась постачати армії… (Сміл., Сад, 1952, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 495.