ПІДСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІСЛА́ТИ, підішлю́, піді́шлеш і рідко ПІДОСЛА́ТИ, підошлю́, підошле́ш, док., перех.
1. Посилати, направляти кого-небудь кудись з таємною метою. — З якого добра-ума він отого стражника раз у раз до мене підсилає.. та наказує, щоб помічала, хто у вас буває? — вичитує Параска (Мирний, IV, 1955, 357); До одного пани підіслали вбивцю, другого кинули в тюрму і отруїли (Кол., Терен.., 1959, 114); — Тільки… чого це я, справді, так-о на Оксану нагукав? Чим вона винувата, що той чортяка її до мене підослав? (Григ., Вибр., 1959, 249).
2. розм. Посилати додатково. Вишневецький раз за разом підсилав невеличкі допоміжні загони, та вони не врятували черкасців (Ле, Наливайко, 1957, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 497.