ПІДСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДСІ́СТИ, с́яду, ся́деш, док.
1. Сідати поряд з ким-, чим-небудь або близько до когось, чогось. Безцеремонно відтиснувши Лукію, з стільцем до капітана підсідає Яцуба (Гончар, Тронка, 1963, 158); Бекір задовольнив своїх гостей і підсів до них (Коцюб., II, 1955, 127); Він підсів до вогнища, мовчки взяв жарину, припалив погаслу люльку (Ткач, Арена, 1960, 15); // Сідати до кого-небудь у машину, підводу і т. ін. Це вже була не Люнька, а немолодий балакучий чолов’яга, який підсів по дорозі в машину (Рудь, Гомін.., 1959, 156); Потім він спитав Шурку: — А ти ж як, матрос, вгонишся своєю зажигалкою [мотоциклом] за нами чи, може, підсядеш до Жили на біду? (Смолич, V, 1959, 790).
2. рідко. Те саме, що підси́джувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 500.