ПІДХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш; мн. підхо́плять; док., перех. і без додатка.
1. Хапати, брати руками або рукою, щоб підняти чи підтримати кого-, що-небудь. [Панас:] Я не встою на ногах.. (Заточується. Маруся й Настя підхоплюють його під боки й садовлять) (Н.-Лев., II, 1956, 459); У юрбі моя сестра.. Вона хитається, і люди її підхоплюють, несуть… (Сос., II, 1958, 416); Коли Ленін вийшов з вагона, робітники підхопили його на руки і внесли у великий зал вокзалу (Біогр. Леніна, 1955, 154); Льока зумів вчасно підхопити знепритомнілу вдову, дістав склянку води (Мокр., Сто.., 1961, 91); * Образно. Коли одна з них [вогняних гір] падала, друга підхоплювала її, здіймалась догори (Коцюб., І, 1955, 354); // Схоплювати кого-, що-небудь у момент льоту, падіння; ловити. Він підкинув того каменя вгору та й підхопив (Укр.. казки, 1951, 93); — Чому ти не хотів ізо мною говорити? — пита дівчинка, кидаючи [опуку] та підхоплюючи (Вовчок, І, 1955, 395); // Різко, поспішно брати, захоплювати що-небудь. Кран підхоплював великі жолоби-мульди, сповнені шматків металу і флюсів (Собко, Серце, 1952, 14); Одна царедворка підхопила намисто на золоту тарілку й подала князівні (Н.-Лев., III, 1956, 295); Головатий підхопив під пахву невеличкий баклажок (Добр., Очак. розмир, 1965, 16); // Брати з собою мимохідь або легко, невимушено. Відстрілявшись, біляки підхоплюють кулемет і знову чухрають (Гончар, II, 1957, 24); Дівчина,.. вставши з трамвая, оглянулась на всі боки і, підхопивши невеличкий чемодан, заспішила до університету (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 281); // Підбирати, піднімати чи підв’язувати, прикріплювати що-небудь довге або те, що опускається. Підхопити волосся стрічкою.
2. перен. Швидко сприймати, легко засвоювати. Її жива уява підхоплювала кожде слово Грозицької і перетворювала його на живі картини (Фр., II, 1950, 317); Ленінська постанова бути ближче до життя, вчитись спостерігати і підхоплювати все нове.. визначила реалістичний стиль нашої літератури і її тематику (Рад. літ-во, 3, 1958, 5).
3. перен., розм. Брати з собою як попутника. Десь через півгодини одна з автомашин підхопила Захара з чемоданом і привезла його до контори (Ле, Право.., 1957, 220); Комбатів ординарець, женучи «впорожні» засідланого коня своєму «хазяїнові», десь підхопив і Шуру попутно (Гончар, III, 1959, 394).
4. Нести силою свого руху (про воду). Течія підхоплює і виносить айсберги далеко від місця їх утворення (Фіз. геогр., 5, 1956, 119); Тимофій не чує, як вода кам’янить натруджені жили,.. як підхоплює течія його і несе на широке плесо… (Стельмах, II, 1962, 205); Вода підхопила човни й неначе кинула їх униз (Н.-Лев., II, 1956, 416); Соломія відпустила шворку, і колоди, з яких був зв’язаний її пліт, підхопила вода і кинула в темінь (Голов., Тополя.., 1965, 258); // Стрімко вирушаючи з місця, тягнути за собою екіпаж або встигати за іншим (про коней). Коні дружно підхопили легкий екіпаж; // неперех. Стрімко зриватися з місця, прискорюючи біг. Степан знов став поганяти коні. Вони зразу підхоплювали, потім швидко приставали та й ішли собі ходою (Дн. Чайка, Тв., 1960, 40); Воза не тягне [коняка]!.. «Нічого, у нас побіжить!» І як сіли, як гикнули, як свиснули, так вона, шельма, як метельнула хвостом, як підхопила, кометою понеслась… (Гончар, II, 1959, 237).
5. Продовжувати, підтримувати що-небудь, почате іншими. Круглову особливо приємно, що вся команда підхоплює приклад Цимбала (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 82); Метод Багірова незабаром підхопили всі (Гончар, III, 1959, 224); // Приєднуватися до співу, розмови і т. ін. Ми залюбки підхоплювали пісню, яку починала співати мати (Думки про театр, 1955, 102); Затягла [Мотря]: «Ой чумаче, чумаче, хрещатий барвінку!» Дівчата й собі підхопили (Вовчок, І, 1955, 59); Громовий хор.. підхопив заспів, і пісня розляглася під високими стелями казарми (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 31).
6. перен., розм. Знайомитись з ким-небудь, здобувати чиюсь прихильність. Дозналися вони тілько [тільки] тоді, як умер князь та як Пидоря, не дивлячись на її тридцять літ, підхопила собі двадцятилітнього молодця з міських міщан (Мирний, IV, 1955, 31); Поряд неї сіла й ота дівчинка. — Де це ви собі таку підхопили?.. — жартувала Катря (Головко, II, 1957, 248); // Діставати яку-небудь хворобу. Люди умирають від хвороб.. після того, як вони протягом року, п’яти.. років харчувались просом, маїсом,.. чорною квасолею і за ці роки підхопили одну з тих хвороб, за якими криється хронічний голод (Знання.., 11, 1967, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 523.