РА́ЧКИ, присл., розм. Спираючись на обидві долоні і на обидва коліна. Василина й Марія поспинались рачки і насилу встали на ноги (Н.-Лев., II, 1956, 116); Фельдшер викотився з лав перед Чубенкові очі і впав, потім став рачки, мов хотів завити на сонце (Ю. Янов., II, 1958, 212); Ізсунувся [Микита] тихенько в рів, рачки підліз ближче, висунув голову, дивиться, слухає… (Вас., І, 1959, 269); Литка став на коліна й далі поліз рачки (Епік, Тв., 1958, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 460.