РВА́ТИСЯ, рву́ся, рве́шся, недок.
1. Розриватися, розділятися на частини (про предмети). Струни почали рватись і дзижчали, як гедзи в спасівку (Н.-Лев., III, 1956, 212); Пряла Марія, задумана й стривожена. І все їй чомусь рвалась нитка (Головко, II, 1957, 149); // безос. [Єфрем:] Де тонко, там і рветься. [Полікарп Іванович:] А що таке урвалось? [Єфрем:] Знов вісь передня у бендюгу зламалась, якраз на шворневі (Кроп., IV, 1959, 327); // Ставати дірявим, драним. Люди, надіючись, що їх скоро обмундирують, брали найветхіший одяг, і тепер він розповзався на осінніх дощах, взуття рвалося (Тют., Вир, 1964, 347); // Ставати уривчастим, перериватися (про розмову, думки, дихання, голос і т. ін.). Мати скільки раз зачинала розмову, та розмова плуталася, рвалась: то Христя промовчить на матернє питання, то одкаже не те… (Мирний, III, 1954, 113); Думки не плили ясно та зв’язно, як давніше, але рвались і бились на місці, мов чорні птахи в часи бурі (Фр., VI, 1951, 296); Важко дише Олекса — а ще не рветься дихання, ще могутнє серце.. посилає рештки крові по всіх жилочках (Хотк., Довбуш, 1965, 412); Від хвилювання навіть у Садовського рвався і не слухався голос (Минуле укр. театру, 1953, 159).
◊ Душа́ (се́рце) рве́ться [на шматки́] — дуже мучиться, страждає хто-небудь. — Але нащо мені се? Навіщо мені ся гімнастика розуму, коли душа моя стогне і рветься від жалю? (Л. Укр., III, 1952, 583); До кого сісти побалакать, З ким поділить сумні думки? О, як би я бажав заплакать; Як серце рветься на шматки! (Граб., І, 1959, 222); Се́рце рве́ться на́впі́л див. на́впі́л.
2. Робити різкі, поривчасті рухи, намагаючись звільнитися від кого-, чого-небудь, вирватися звідкілясь. Пес гавкав і рвався з ланцюга (Март., Тв., 1954, 173); Опинившися в знайомому місці, мавпочка радісно запищала й стала рватися з рук (Ільч., Серце жде, 1939, 116); Образно. Темно-карі очі.. стали неприродно випуклими, круглими і аж рвалися з орбіт (Цюпа, Назустріч.., 1958, 379); У неї тіпалися губи. Якесь слово рвалося з них і не могло зірватися (Загреб., Європа. Захід, 1961, 82); * У порівн. Прут шумить, об скелі б’ється і всьому наперекір, наче звір із клітки рветься, виривається із гір (Гонч., Вибр., 1959, 119); // Кидатися з боку на бік, метатися. — Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і прийметься. Не дуже вгамовалась [вгамувалася] Леся од такого розважання: рвалась, кричала, здіймала до неба руки (П. Куліш, Вибр., 1969, 103); Решта п’ять [коней] були такі дикі й злі, що до них ніхто не наважувався підступити.. Вони люто рвалися, ставали дибки (Тулуб, В степу.., 1964, 320); Рвався на цепу кудлатий пес, захлинаючись від злості (Кучер, Прощай.., 1957, 386).
3. Відокремлюватися, відділятися від стебла, кореня; обламуватися; зриватися. Шелест лісу. Вітру свист. Рветься з дуба чорний лист (Перв., II, 1948, 106).
4. Розлітатися, розриватися на частини, осколки. Снаряди зрізали верхів’я дерев, міни рвались біля землянок (Шер., В партиз. загонах, 1947, 55); [Корн:] Гарматні снаряди вже рвуться у місті (Корн., І, 1955, 40); Десь зовсім близько рвалися бомби (Ів., Таємниця, 1959, 100); Виявилось незабаром, що обстрілюють колону розривними кулями «дум-дум». Така, торкнувшись навіть волосини кінського хвоста, одразу рветься, вганяється в тіло безліччю металевих скалок (Гончар, II, 1959, 121); // Знищуватися, руйнуватися, одержувати пошкодження від вибуху; вибухати. Рвуться скрині з гарматними набоями (Трубл., І, 1955, 61); Біля чернігівських лісів.. рвались танки й тягачі (Мал., Запов. джерело, 1959, 35); То в одному, то в іншому місці рвалися начинені боєприпасами вагони (Гончар, III, 1959, 376).
5. перен. Припинятися, розриватися, переставати існувати (про стосунки, зв’язки і т. ін.).
6. Прагнути до чого-небудь, кудись. Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись.. А й невелика, бачся, штука, — Так Лебідь рветься підлетіть, Рак упирається, а Щука тягне в воду (Гл., Вибр., 1951, 10); На самоті ніколи не хотів [Павло] зоставатися, а все туди рветься, де люди (Вовчок, І, 1955, 178); Під натовпом люду тріщали столи, дзвеніло скло. Одні намагались спинити бійку, а другі рвались до бою (Коцюб., II, 1955, 154); Він ходив у розвідку, виконував різні доручення і завжди рвався у найнебезпечніші місця (Багмут, Щасл. день.., 1951, 58); * Образно. Для неї тісно стало в світлиці, в цілому домі; її думки кудись рвались, як птиці (Н.-Лев., III, 1956, 96); Звуки скрипки рвались крізь вікно на простір (Дмит., Розлука, 1957, 92); // Бути сповненим пристрасного бажання чого-небудь, прагнення до чогось (про душу, серце). [Джонатан:] Сестра тебе просила запитати, чи хтів би ти до неї повернутись. [Річард:] Душа моя до неї рветься завжди (Л. Укр., III, 1952, 104); Він дивився на бійців, які йшли далі і далі, і серце його рвалося за ними, як птах… (Собко, Вогонь.., 1947, 156); // Рости, здійматися, підноситися стрімко, високо. А за пару літ круг дуба, Мов діти, здорова Рвалась весело до сонця Молода діброва (Фр., XIII, 1954, 328); А срібних сокорів вершини У небо рвуться… (Рильський, II, 1946, 97).
7. Поривчасто віяти (про вітер), нестримно котитися (про хвилі). Чорне море грає, Чорне море злиться. З краю і до краю Рветься буруниця [бурун] (Воронько, Коли я.., 1962, 143).
8. Працюючи на повну силу, потужність, знемагати, надриватися. Плугач [плугатар] оре і в праці рветься, а панське черево отак аж дметься (Номис, 1864, № 1144); Всіх.. обхопила тепер немов гарячка яка: всі рвуться, вилазять з шкіри, аби скінчити роботу до 1-го (Коцюб., І, 1955, 149).
◊ Рва́тися з шкі́ри (шку́ри, си́ли і т. ін.) те саме, що Лі́зти з шкі́ри (шку́ри, си́ли і т. ін.) (див. лі́зти).
9. Пас. до рва́ти 1-5.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 462.