РЕМАНЕ́НТ, у, ч.
1. перев. с. г. Сукупність предметів, необхідних для якої-небудь галузі діяльності; інвентар. В саду стояла присадкувата комора, схожа на печерицю, де переховувались заступи, граблі, пилки, апарати для розбризкування отрути — увесь необхідний садовий реманент (Донч., IV, 1957, 204); З-поміж дерев де-не-де виглядали біленькі хатки, в яких живуть сторожі, зберігаються обприскувачі, преси та інший реманент (Томч., Готель.., 1960, 160); Був у нього реманент: два плуги, три борони, малесенька віялочка (Тют., Вир, 1964, 429).
∆ Живи́й ремане́нт — робоча, молочна та м’ясна худоба; Ме́ртвий ремане́нт див. ме́ртвий.
2. рідко. Список якого-небудь майна. — Оцей пан, — показав він на Свєнціцького, — буде тут за управителя. Завтра він запише вас до реманенту разом із худобою і всім, що тут виявиться (Тулуб, Людолови, І, 1957, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 500.