РЕТЯЗЬО́К, зька́, рідко РЕТЯЗО́К, зка́, ч., заст. Зменш. до ре́тязь. Чабан гнеться за шапкою, і від його почорнілого шитого пояса, погойдуючись на ретязькові, самотньо відділяється ріжок з добрим дьогтем (Стельмах, І, 1962, 44); За ним [начальником гестапо] увійшов, ведучи на ретязку здорового собаку, огрядний рижий Роберт, його перекладач (Хижняк, Тамара, 1959, 118); * Образно. Крізь віти груші де-не-де просвічує тоненький ретязьок місяця (Вас., II, 1959, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 517.