РЕШІ́ТКА, и, ж.
1. Загорода, паркан з дерев’яних або металевих прутів, планок і т. ін., які перехрещуються. Решітка, що нею відділюється сад від двору. Помацки знайшов [Василь] хвіртку, увійшов до саду (Хотк., І, 1966, 118); // Предмет, річ, зроблені з дерев’яних або металевих прутів у вигляді перехрещених, переплетених ліній. Вікна були, по старосвітському звичаю, забиті рідкою залізною решіткою од злодіїв (Н.-Лев., V, 1966, 107); Щоб полегшити догляд за радіатором [трактора], установлено швидкознімну решітку в кабіні (Хлібороб Укр., 3, 1966, 9); Кути і місця пересічення монолітних стін слід армувати решітками, збитими з рейок,.. або сітками з лози (Колг. Укр., 4, 1958, 13); // Пристрій з отворами того чи іншого розміру для затримування або пропускання чого-небудь. Решітки встановлюють перед випусками стічних вод у відстійники, на поля зрошення або фільтрації (Довідник сіль. будівельника, 1956, 356); На дрібних і середніх підприємствах можна використати [для сортування картоплі] найпростіші пристрої з триярусних металевих або дерев’яних решіток (Технол. пригот. їжі, 1957, 18).
2. Ажурне перехрещення ліній при в’язанні, плетенні, різьбі, художньому зображенні і т. ін. Поверхня тарілок прикрашувалася рельєфним орнаментом, в якому ромашки або інші квіти перепліталися у своєрідну решітку (Нариси з іст. укр. мист., 1969, 92); Розгортка писанки в цілому не має в своєму орнаменті другорядних елементів чи зображень, усе підкорене площині. Назви способів заповнення площини — крапкате, кратковане, макове, решітка (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 55).
3. Частина топки, признач. для спалювання на ній твердого палива. Топка для спалювання майже всіх видів твердого палива повинна мати піддувало і колосникову решітку (Довідник сіль. будівельника, 1956, 391); У топку з простою колосниковою решіткою паливо закидають швидко, невеликими порціями. Дрова розколюють, а вугілля розбивають на шматки не більш кулака (Сіль. тепл. електростанції, 1957, 77).
4. рідко. Народний музичний ударний інструмент. Він подався до корчми. Там грали музики, скрипка та решітка, було багато парубків та дівок (Л. Укр., III, 1952, 564); Вживаються в оркестрах [китайських] різні дзвоники та тріскачки (своєрідні кастаньєти), а також решітки, що звучать, коли по них проводити бамбуковою паличкою (Нар. тв. та етн., 4, 1962, 112).
5. діал. Моховик. Ні я, ні Богдан не знайшли хоч би поганенької сироїжки чи решітки, — а Денис тріумфально вийшов на узлісся із десятком чи й двома чудових «справжніх» білих грибів! (Рильський, Веч. розмови, 1964, 69); Зародив тієї осені білий гриб і решітка (Кучер, Повісті.., 1949, 119).
6. рідко. Гачок, на який чіпляється прикраса. Решітки для підвішування дукачів виконувалися зі срібла або міді, позолочувалися і прикрашувалися кольоровим склом (Нариси з іст. укр. мист., 1969, 81).
∆ Кристалі́чна реші́тка — закономірне, геометрично правильне розташування атомів, іонів, молекул, властиве речовині, яка перебуває у кристалічному стані. Бомбардуючи кристал дуже повільними, «холодними», нейтронами, фізики вивчають коливання атомів у вузлах кристалічної решітки (Наука.., 10, 1963, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 524.