РИ́ДМА: ◊ Ри́дма рида́ти (пла́кати, зарида́ти і т. ін.) — дуже голосно плакати, схлипуючи й захлинаючись сльозами. На подвір’ї ридма ридала Ївга, обнімаючи своїх, врятованих Настею корів, припадала до них мокрими щоками (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 245); Вона ридма заридала, голосно, ревно (Гжицький, Вел. надії, 1963, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 532.