РИ́МЛЯНИ, лян, мн. (одн. ри́млянин, а, ч.; ри́млянка, и, ж.).
1. Громадяни давньої Римської держави. Римляни надавали великого значення грецьким містам у північно-західному Причорномор’ї (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 274).
2. Жителі міста Рима. [Мелхола:] Та що ж воно за гості? звідки? [Xуса:] З Рима. Високородний Публій і дружина.. [Мелхола:] Він римлянин? [Xуса:] Авжеж, матусю. [Мелхола:] І вона римлянка? (Л. Укр., III, 1952, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 535.